Вулиця Гоголя у Рівному. Гармонія старого й нового
Нещодавно у Рівному на майдані Музики оселився янгол, що легко торкається чарівних струн арфи. Скульптурна композиція з металу, а поруч з нею впорядкований сквер, вечірнє різнобарвне освітлення Залу органної і камерної музики стали новою сучасною окрасою міста.
Саме звідси бере свій початок і старовинна невеличка вуличка, що носить ім’я Миколи Гоголя. Понад сто років тому була вона провулком Костельним, адже тут у 1899 році за проектом архітектора Костянтина Войцеховського був споруджений римо-католицький костел Народження Пресвятої Діви Марії і святого Антонія Падуанського. Ця вишукана готична споруда своїми двома симетричними шпилями стрімко здіймалася в небо, а сонячне проміння вигравало у різнокольорових вітражах вікон. Тут звучала вічна музика органу, а у криптах храму спочивали останки нащадків княжого роду Любомирських та місцевої польської знаті.
В часи комуністичного атеїстичного свавілля (кінець 1950-х рр.) костел Святого Антонія був закритий для відправи богослужінь, його приміщення зазнало зовнішньої і внутрішньої руйнації, знесені були шпилі і зрештою тут було відкрито кінотеатр "Глобус". Тридцять років тому, у 1987 році, в колишньому костелі після відповідних будівельних і реставраційних робіт був відкритий Зал органної і камерної музики і тут знову зазвучав орган.
Вулиця Гоголя, 2017 р.
З приходом польської влади вулиця Костельна з’явилася у районі історичного «Грабника», де розпочиналась розбудова нового елітного кварталу і планувалося будівництво католицької каплиці. Провулок біля костелу було названо іменем Костянтина Буткевича – видатного католицького діяча, який у 1923 році прийняв мученицьку смерть в СРСР.
Поруч з костелом у 1930-і роки були споруджені декілька двоповерхових цегляних будинків, які тісно тулились один до одного. І сьогодні ці ошатні будинки з минулого створюють атмосферу театральної декорації, бажання стишити ходу, помилуватись заквітчаними старими балкончиками.
Частково збереглося ще одне історичне приміщення на цій вулиці – будинок під №10, який нині є приватним житлом. Його поява у Рівному напередодні Першої світової війни стала значною подією, адже це була перша рівненська муніципальна електростанція. Раніше, у 1912 році, на вулиці Замковій запрацювала приватна електростанція князя Любомирського. Міська влада Рівного, плануючи спорудження електростанції, оголосила своє рішення придбати землю в центральній частині міста і зрештою прийняла пропозицію братів Луковських, які на Костельному провулку мали два дерев’яні будинки і 368 саженів землі. Андрію і Костянтину Луковським пообіцяли виплатити 12.000 рублів, половину з яких братам видали одразу, решту вони мали одержувати впродовж декількох років. Все було б добре, якби не війна. Потерпілими від цієї оборудки стали дві сторони.
Один із братів – Костянтин Луковський поклав свої гроші в банк і незабаром розпрощався з ними назавжди. Його сім’я, в якій було п’ятеро дітей, так і не спромоглася придбати власне житло і до 1944 року мешкала на вул. Фабричній, знімаючи кімнату у власниці Антоніни Вишневської, допоки в цей дім не втрапила бомба і знищила його повністю.
Будувалась дизельна електростанція у 1913 році, а запрацювала на повну потужність вже у розпал війни. Близько десяти вулиць Рівного одержали електричний струм з Костельного провулку, 285 лампочок освітлювали вулиці Шосейну, Тополеву, Сенаторську, Директорську, Дубенську, Німецьку, Торгову… Свої корективи у цей поступальний технічний прогрес внесла війна. Почалась евакуація підприємств, різних державних і приватних господарств на схід. Обладнання електростанції було демонтоване і вивезене, а те, що залишилось, вивели з ладу.
Польська влада, яка встановилася в місті у 1921 році, на якийсь час відновила роботу "електровні", додавши їй потужностей ще однієї підстанції. Наступним етапом використання цієї споруди – була організація тут міської лазні.
Нині ж лише контрфо́рси на фасадній стороні будинку нагадують про його перше призначення. Цей будинок є, частково збереженою у Рівному, пам’яткою промисловості і техніки початку ХХ століття.
Зовсім непримітним видається одноповерховий будинок, що є сусідом органного залу, в якому нині розміщується Рівненська обласна організація УТОС. Старожили згадують, що за Польщі і в повоєнний час тут знаходились дитячі ясла. Відомо також, що у лівій частині цього будинку, яка є дерев’яною і була збудована одночасно з будівництвом храму, було помешкання ксьондза. Згадаймо, що особливою повагою католицької громади Рівного в міжвоєнний період користувались такі ксьондзи як Антоній Хоміцький і Серафим Кашуба і, можливо, вони теж перебували у цій хатині.
Розповідає Світлана Мельник-Маньковська, яка багато років працювала в установі УТОС:
Люди, які до нас приходять, кажуть, що не хочеться звідси йти. Тут аура благодатна. Очевидно, це тому, що тут «намолене» священиком помешкання. У ксьондза було дві кімнати. Тут є ніша, в якій, очевидно, зберігалися богослужбові книги.
Під час німецької окупації 1941–1944 років вулиця мала назву Юра. Ім’я ж видатного письменника Миколи Гоголя вона вперше одержала у 1940 році і носить його до сьогодні.
Є на вулиці Гоголя ще одне затишне заквітчане місце – це територія дитячого садка №16, дошкільного закладу для дітей з ранніми проявами туберкульозної інфекції. В повоєнні 1950-і роки тут розміщувалось підприємство "Зелене господарство", від якого залишились теплиці. Територія садочку зачаровує своїми рослинами, серед яких кидається в очі розкішна агава. Тут росте один із найстаріших дубів нашого міста.
Маленька вуличка, що починається від майдану музики, завершується біля річки Усті, що в прадавні часи віддала свої береги для будівництва нашого міста. А ще ця старовинна історична вулиця прийняла у свій віковий волинський урбаністичний простір новий Свято-Миколаївський храм Української греко-католицької церкви. Ця красива споруда над річкою є одним із найкрасивіших греко-католицьких храмів споруджених в України за роки її незалежності.
Все частіше на вулиці Гоголя можна зустріти любителів фотографувати історичні закутки Рівного. А рівненські художники Олександр Гурістюк та Олена Сергеєва увічнили вулицю у своїх творчих роботах.
Вулиця Гоголя має свою неповторну цікаву історію, а ще має майбутнє, де єдино має зберігатися минувшина, що гармонійно поєднується з сучасністю.