Вулиця імені старої пошти

Вулиця Поштова, що у центрі Рівного, стала особливо знаною в останні роки, коли тут почали влаштовувати свято у стилі "ретро". Свято на Поштовій, яке з ініціативи мешканців вулиці і рівненських краєзнавців вперше відбулося у день Святих Петра і Павла 2014 року, вже стало щорічним і традиційним, полюбилося рівнянами і гостями нашого міста.

Вулиця імені старої пошти

Вулиця мала різні назви

Поштова має свою давню і цікаву історію. Її назву змінювали за різних влад. Провулок Поштовий значиться на мапах міста початку ХХ ст., бо саме тут знаходилась перша у Рівному стара пошта. За польської влади вулиця називалася Новий Світ, за назвою кінотеатру, який тут знаходився. Німецькі окупанти спочатку дали їй ім’я Володимира Сальського – генерал-хорунжого Армії УНР, а потім назвали Поліційною, бо тут розмістилася поліцейська управа. З приходом радянської влади це вже була вул. Олеко Дундича. Нині знову повернута стара історична назва, яку одночасно мають дві невеличкі паралельні вулиці, що від Соборної прямують до вул. Словацького.

Міська пошта

На Поштовій збереглися декілька старих кам’яниць початку ХХ ст. і у кожної з них своя історія, цікаві долі її власників, свої приховані таємниці.

Саме ж приміщення старої пошти не збереглося. За спогадами рівненського старожила Володимира Кулія, "це був цегляний двоповерховий будинок, споруджений ще за царя. Та пошта проіснувала до 1936 року, коли поляки збудували нову на головній вулиці, якою ми й досі користуємося". На місці старої пошти нині знаходиться ТЦ "Прем’єр Галерея".

"Новий Світ", як американська мрія

Документи архіву засвідчують про будівництво заможною родиною Зафранів кінотеатру з назвою "Ас", яка потім була замінена на "Новий Світ" – два слова, що несли в собі американську мрію. В залі, що мала 320 глядацьких місць, не лише можна було цілодобово дивитись європейські фільми 30-х, а й зустрічатися на концертах із знаменитими оперними співаками, відомими оркестрами і пересмішниками, які приїжджали до Рівного на гастролі. "Новий світ" формував культурну ауру вулиці, яка збереглася до наших днів. 

Театр – "стройка" – Інваспорт

На Поштовій був наш старий театр, батько сучасного академічного музично-драматичного театру. Це була перша театральна сцена для багатьох рівненських акторів. Як згадував відомий актор, режисер і театрознавець Ігор Жилінський, саме на цій сцені у 1940-му році він танцював "Подоляночку". А повоєнна молодь, яка зростала на цій вулиці, знала усіх артистів, їх ролі і могла у літню пору, зазираючи через вікна, переглядати всі вистави безкоштовно. 

Ігор Жилінський. Актор театру і кіно Ігор Жилінський. Актор театру і кіно
Актори бiля театру на Поштовiй Актори бiля театру на Поштовiй
 

Театр на Поштовій був до 1961 року, поки не збудували новий сучасний музично-драматичний театр. А відтоді це вже був Клуб будівельників, який в народі називали любовно "стройка" і щонеділі молодь збиралась тут "на танцях". Маленька вулиця від того була завжди наповненою музикою і веселощами. Тут влаштовували новорічну ялинку, проводили вечори-карнавали, працювали різноманітні гуртки художньої самодіяльності. Найтепліші спогади про Поштову залишились у відомого рівненського музиканта, керівника джаз-оркестру РДГУ Олександра Гайдабури, дитинство якого пройшло тут, а потім на сцені клубу вони з хлопцями сміливо грали нову "стильну" музику.

Нині в колишньому театрі розміщується Регіональний центр "Інваспорт", де займаються люди мужні і насправді сильні духом.

Маєток доктора Сегала

Найбільша ділянка землі на цій вулиці до Другої світової війни належала відомому рівненському лікарю Меєру Сегалу, який придбав її у 1903 році через Київський земельний банк. Тут він збудував великий двоповерховий будинок, в якому мав власне помешкання і приватну практику. Нині, в дещо зміненому вигляді, цей будинок належить Рівненській обласній стоматполіклініці.

М. Сегал народився у м. Радивилові у 1863 р. в ортодоксальній єврейській родині, де у великій шані була релігія і єврейські звичаї. Навчався у київській гімназії, у 1889 році закінчив медичний факультет Київського університету Святого Володимира, спеціалізувався на хірургії і гінекології. Розвинувши практику у Рівному, він у 1916-1919 рр. був головним лікарем єврейського шпиталю на вул. Дворецькій, а далі, до 1939 року, займався приватною практикою. Сегал був активним громадським діячем. Під час революції 1917-1919 рр. – член демократичної думи в Рівному, був земським гласним. Як свідчать архівні джерела, він залишив культурологічні, філантропічні і політичні публікації. Цю людину за його високий професіоналізм і активну громадську позицію знали і поважали рівняни і говорили жартома: "У Рівному жоден єврей не помирав, поки його не оглянув Сегал". Доля Сегалів з приходом радянської влади не відома.

Будинки лікаря Виноградова

Ще одна відома родина лікаря Олександра Виноградова мешкала на Поштовій.

Будинок Виноградових Будинок лікаря Виноградова на Поштовій.
Олександр Яковлевич Вiноградов Олександр Яковлевич Вiноградов
Віноградов О.Я, Вiноградова М.В., Вiталiй Олександрович, Галина Олександрівна Виноградова, Валентин, Олександр Вiноградов О. Я, Вiноградова М. В., Вiталiй Олександрович, Галина Олександрiвна Виноградова, Валентин, Олександр.
 

Маючи чотирьох дітей, Олександр Якович окрім одноповерхового будинку, у 1932 році збудував ще двоповерховий на чотири квартири в надії, що це буде його дітям (зараз це буд. № 8). Коли ж прийшла у 1939 році радянська влада і почалася широкомасштабна приватизація пристойних помешкань, то лікар сам добровільно віддав 2-поверховий будинок, щоб не постраждала сім’я. Виноградові залишились жити в одноповерховому будинку. В 1952 році О. Я. Виноградов помер. В будинку залишились жити його вдова Марія Василівна, донька Галина Олександрівна, яка працювала акушеркою в пологовому будинку і син Віталій, який був анестезіологом. Двоє інших синів Виноградових стали військовими і жили далеко від України.

Тут жили відомі рівняни

В повоєнний час із корінних мешканців вулиці хіба що залишилась родина Виноградових. Євреїв, яких там проживало чимало, спіткала гірка доля нацистського свавілля. Поляки теж були змушені залишити місто.

В цих будинках поселились уже інші родини, для яких ця вулиця стала такою ж рідною, яка об’єднала дітвору на багаторічну дружбу, залишилась у їх спогадах, які є ще ненаписаною цікавою книгою про Рівне далеких 40-х і 50-х років минулого століття.

Iван Кулiш. Вчитель, поет Iван Кулiш. Вчитель, поет
В цьому будинку у 1950-і рр. жила сім’я Кулішів В цьому будинку у 1950-і рр. жила сім'я Кулішів
Нiна Рибакова. Судмедексперт Нiна Рибакова. Судмедексперт
 

На Поштовій жила відома у Рівному судмедексперт полковник Ніна Рибакова, журналіст Анатолій Друзенко, письменник Лаврентій Кравцов, скульптор Лев Безюк, вчитель і поет Іван Куліш. Тут пройшло дитинство художника Олега Безюка, футболіста Володимира Антонюка, дипломата Олександра Ковтуна. Про кожного з них варто розповісти окремо.

А вулиця, яка зберегла декілька будинків-ветеранів, збудованих в архітектурному цегляному стилі початку ХХ ст., має залишитись історичним закутком, який не торкнеться руйнація і безглузде будівельне свавілля. Це вулиця, яка щороку дарує нам свято!

Галина Данильчук

 

x