Історія Рівного на старих світлинах. Футбол.

Рівне – місто футбольне. З моменту становлення футболу в світі, як масового явища, до наших днів цей вид спорту був і є популярним на Рівненщині. Якщо сучасну футбольну історію ми спостерігаємо  у вигляді Народного клубу "Верес" то історія зародження 100-річної давнини віддома лише справжнім фанатам або родинам наших земляків – фундаторів рівненського футболу. І тільки зараз нам відкриваються приховані сторінки історії, в тому числі футбольної, рідного краю і привертають все більшу увагу небайдужих прихильників.

У сімейних альбомах багатьох рівнян зберігається чимало старих чорно-білих світлин, які зафіксували історію нашого міста далеких часів міжвоєнного періоду. Все більше ми сьогодні цікавимось життям своїх пращурів тих часів і все більше вражає нас їх тодішня європейськість в освіті, в побуті, в торгівлі, в одязі, в загальній  культурі.

У невеличкому на той час місті Рівне у великій повазі був спорт, яким активно займалася перш за все молодь, що навчалася в школах і гімназіях, а також військовики, які квартирували у місті. Саме Військовим Клубом Спортовим (ВКС) була створена перша футбольна команда Рівного. Рівне мало команди "Сокіл", "Гасмонея", "Погонь", "Гакоах", які формувались і підтримувались національними громадами. Особливо потужною була єврейська команда "Гасманея", яку фінансували місцеві багаті євреї.
Усе спортивне життя в Рівному, де проводились різноманітні змагання і футбольні баталії, було зосереджено в районі вулиці Замкової. Саме там, біля напівзруйнованого палацу Любомирських, було футбольне поле, а потім споруджений перший рівненський стадіон.

Рівняни були заядлими вболівальниками своїх команд і у дні матчів значна частина містян прямувала до замку, де точились насправді запеклі футбольні поєдинки. Мешканці знали своїх футболістів і зберігали про них спогади в родинах.


Олексій ЛисенкоОлексій Лисенко

Розповідає Олег Олексійович Лисенко

«Наша родина Лисенків здавна живе на вулиці Дубенській. Мій батько Олексій Іванович Лисенко (1913-1978) за Польщі грав у футбол в напівпрофесійній команді «Стріла», був воротарем.  Він  навчався у Рівненській українській гімназії, керував учнівським хором, гарно малював. Був він людиною дуже грамотною і, хоча вищої освіти не мав, все життя працював фінансистом. В роки німецької окупації був заарештований гітлерівцями і просидів півроку в концтаборі, де захворів туберкульозом. Потім якось вдалось батькам його викупити, віддавши охоронцям золото, яке зібрала родина. Після війни батько працював головним бухгалтером у Рівненському міськвно».

 

 

Гра рівненської команди проти команди с. Янова Долина, 1938 р. З особистого архіву О.О.Лисенка

 

З особистого архіву О.О.Лисенка


Борис Калашнік.  Рівне, 1930-і рр.Борис Калашнік.  Рівне, 1930-і рр.

Розповідає Михайло Борисович Калашнік

«Родина мого батька жила на вулиці Міцкевича, де  пройшло й моє дитинство. Мій батько Борис Михайлович Калашнік (1918-1972)  за Польщі  навчався у Рівненській українській гімназії, знав декілька мов, був справжнім поліглотом. Після гімназії закінчив агрошколу в с. Шубків і працював комівояжером – рекламував текстиль. Батько був людиною дуже жвавою, веселою, активною і взагалі був дуже красивий хлопець в молодості. Його улюбленим заняттям був футбол. Він за Польщі грав у польській  команді «Погунь».
У 1940-му його забрали в армію і далі він пройшов уральські заводи, фронт. Після війни працював у Товаристві художників. Нажаль, з життя пішов рано, у 54 роки».

 

 

З особистого архіву О.О.Лисенка


Борис Калашнік.  Рівне, 1930-і рр.Леонід Молчановський, 1930-і рр.

Розповідає Ірина Леонідівна Молчановська

«Наша родина Молчановських із Дубно. Дід Серафим Молчановський був священиком і у них з бабцею Пелагеєю було семеро дітей. В родині дуже цінувалась музика, діти одержали освіту в гімназії. Лише один із них – мій тато Леонід Серафимович  Молчановський (1913-1995) після закінчення Дубенської гімназії  обрав на все життя захоплення, що стало його професією – футбол.  Ще в шкільні роки він організував в Дубно футбольну команду «Малятко», сам зробив м’яча. Згодом він грав  за футбольний клуб «Сокіл», потім став гравцем Луцького футбольного клубу ПКС, його запрошували  грати за збірну команду Польщі. Він був одним із найбільш результативних гравців. За його підрахунками,  лише до 1937 року він забив 400  голів. Він грав у Рівному в 1941 році за 10 днів до початку війни у пам’ятному матчі, де рівненський «Спартак» зустрівся  з київським «Динамо». Після війни у 1946 році тато переїхав до Рівного, став гравцем, а потім тренером рівненської футбольної команди «Колгоспник». За 15 років тренерської роботи у ДЮСШ він вивів на футбольне поле майже 2 тис. хлопчаків».

 

Л. С. Молчановський, 1973 р.

Із архіву Л.С.Молчановського, 1950 р.

 

Л. С. Молчановський, 1973 р.
Рівне, 1950-і.  Архів Л.Молчановського

 

Л. С. Молчановський, 1973 р.

Рівне, 1950-і рр.  Архів Л.Молчановського

Галина Данильчук 

x